Мара

Ми не маємо права забути
 Ми вже не ті, кого зустрів лютий
 Немає слів
 Невимовний біль
 Останній промінь гуманізму згас
 Та й існував
 Якщо чесно
 Тільки в книжках
 Крик про втрати
 Не передасть
 Бажання стирати всіх
 Хто зміг вбити
 Людяність
 В нас
 Ми не маємо права забути
 Ми вже не ті, кого зустрів лютий
 Адже смерть забирає не тільки життя
 Вона душить все, що мало посмішку в очах
 Адже смерть забирає не тільки життя
 Вона душить все, що мало посмішку в очах
 Адже смерть забирає не тільки життя
 Вона душить все, що мало посмішку в очах
 Адже смерть забирає не тільки життя
 Вона душить все
 Ми хотіли миру
 Але тепер
 Століттями
 Наша помста буде розрізати серця
 А відмерло
 Тільки всередині
 Те, що вважали за віру
 Надію
 Любов
 Цей жах розділив історію
 Знов
 Вона говорить що танки – це не страшно
 Страшно – коли людська подоба сіє кров
 А пам'ять – нашу велику війну
 Ми пронесемо до тих
 Хто лежить
 На дорогах Бучі
 А пам'ять – нашу велику війну
 Ми пронесемо до тих
 Хто лежить
 На дорогах Бучі